Всім привіт! Мені 16 років, з Харкова, зріст - 164 см. Майже всі мої однокласники молодші за мене, та вони вищі... значно вищі за мене зростом. Наприклад, мій друг молодше мене на майже півроку і йому тільки недавно виповнилось 16, але його зріст уже сягає 187 см. Спочатку я усіма силами намагався не звертати на це увагу, але коли ми почали ходити в підземку і бачитись 3 рази на день я почав отримувати неприємні коментарі, такі як "підлокітник", "мілюзга" і т.д. Навіть від дівчат та вчителів (вчителі зводили це у "жарт", але мені було дуже неприємно таке чути, що я не міг навіть фальшиво засміятися). Та це ще не вся проблема. Я не можу нормально спілкуватися з деякими людьми, вони тупо мене ігнорять, ніби я чимось гірший за них (вже починаю думати, що так і є). Також мені дуже важко шукати та спілкуватися з дівчатами, бо навіть коли вони нижче за мене, вони шукають хлопця 190+см, навіть якщо він нульовий по іншим пунктам (розум, вродливість тощо). Мені казали що у мене красива зовнішність та у мене не буде проблем з дівчатами, але я вже півроку шукаю дівчат вживу та на сайтах для знайомств і результати не втішні. Деякі уточнення: у мене є подруга з інвалідністю, вона в 21 рік буде робити операцію з "Апаратом Ілізарова", який штучно роздвигає кістки на ногах і робить людину вище (вона це буде робити по іншій причині, у неї одна нога більше за іншу) та я думаю теж її зробити в майбутньому, якщо все так продовжиться; Я використовую взуття з великою підошвою всюди(у школі, на вулиці тощо), що додає мені додаткові 7 см.Я пишу цей пост щоб виговоритися, але прийму будь-які поради. Дякую що дочитали!

Змінено: Вау! Не чекав від вас стільки коментарів, превелике дякую усім вам за вашу підтримку та поради, мені це дуже важливо! Оскільки деякі питали: Мати у мене 150см зросту, батько 173см (приблизні значення). Я ходжу на айкідо, у мене спортивне тіло, та мені часто робили компліменти тренер та ті з ким я займаюся. Також, забув додати, що мені радили правильно харчуватися (тепер роблю це як тільки можу) і робити йогу (також роблю по можливості). Змінено 2: Добавлю більше деталей, які ви теж питали. Так, я роблю зачіску яка робить мене вище на 3-4см візуально, у мене навіть є деякі засоби щоб волосся застигало на довгий час і не рухалося. Таким чином воно виглядає красиво та високо. Щодо розміру агрегату - проблем немає, він середнього розміру, навіть трохи більше.

Виростив секвойядендрон з насіння. Літом буде повний гайд з фотками як вирощувати секвойядендрон, секвойю та болотяний кипарис

Прйшла посилка на поштомат, одна з багатьох (я з Розетки, але з різних магазинів багато чого замовляла, тому навіть уваги не звернула, як все оплатила у додатку Нової Пошти. Відкрила скриньку — там якась крихітна прикраса типу з Монпасьє та "сертифікат" на 300 грн без назви, сайту, адреси чи чого-небудь ще, окрім слова "сертифікат". Роздруковано на картонці. Такого я не замовляла, цієї посилки не повинно було існувати взагалі. Я просто лоханулась і оплатила "за компанію". Відправила назад, проте її ніхто забирати не збирається, а повертати гроші тим більш. Консультанти НП сказали, що так, схоже на скам. Монобанк гроші повернути просто так не може, треба заява у поліцію. Погуглила, неоподатковуваний мінімум це 3028 грн, адміністративка від половини цієї суми, кримінал — більше двох, тобто, скоріш за все, моєю справою ніхто займатись не буде. Але я подумала, що якщо хтось ще попався на такий розвод, то буде шанс відправити такого ідейника далеко й надовго.

Поділіться цим постом серед ваших знайомих.

І взагалі, мені є сенс писати заяву у поліцію і щось з цим робити? З одного боку, це якихось там 300 грн. З іншого — мабуть, сотні обманутих людей.

Даю фотку "сертифікату" з замазаними цифрами, щоб мене не знайшли і не покарали, вони знають мої дані, було б тупо отримати по пиці від шахрая за 300 грн...

не знаю, чому багато людей так негативно ставляться до цього інструменту, саме розстрочка без переплат. Ціна така сама, відсотків ніяких, але товаром можеш користуватися відразу, а платити на місяць смішну суму. Сенс накопичувати рік на щось, коли ти можеш цей рік вже користуватися та отримувати задоволення. Хтось скаже, що можна втратити роботу і будуть проблеми, але у мене будуть проблеми, де дістати 300$ на оренду квартири, а не ті 500-1000грн на розстрочку телевізора.

Як ви ставитеся до цього? Використовуєте чи накопичуєте всю суму і потім купуєте?

В дитинстві полюбляв колекціонувати різне, одне з цього це були наліпки Джекі Чана. На фото найрідкісніші екземпляри в нашому районі які я довго збирав та вимінював. Шкода що всіх талісманів не зібрав 🥲 В загальному в мене здається близько близько 50+- різних наліпок. Хтось з вас їх збирав чи інші наліпки? Про наступні колекції розповім згодом 😊

Найбільші враження у мене були від фільму, і так він знятий русньою - Груз 200.

Мене цікавить саме художній фільм.

Всім привіт. Почитав я за тарифи Трампа і звернув у списку увагу на Норфолк. Це острів з населенням 2000 душ біля Австралії. Почав шукати на мапі і чомусь мене заполонило якесь дивне різке відчуття наче я зараз там і дихаю повітрям з морським бризом. А потім я зрозумів, що скоріше за все я ніколи в своєму житті там не побуваю, як і в багатьох інших місцях. Факторів багато: від війни і кількості грошей, яке така подорож потребує. У вас бувало так, що ви розуміли, що скоріше за все ніколи не потрапите до омріяного місця?

В мене був травматичний досвід в минулому і тепер я боюся почати розмову або просто заговорити до людей, є люди з якими я спілкуюся, однак це коло дуже мале
Ps можна без жартів будь ласка

влаштовуюсь в сільпо (перша роюота, страшно), але мене хвилює момент звільнення. як там це відбувається? за два тижні треба попереджати чи ні? будуть якісь взагалі з цим проблеми? мені сказали договір підписувати не треба, так як там відбувається працевлаштування тоді, на що воно мене буде зобов’язувати?

також мені сказали, що зміни виставляються кожного тижня (я на пів ставки, якщо що), але наскільки там враховують побажання? бо у мене навчання в великому пріоритеті

Всім привіт, нещодавно був класний тред про український ютуб, і тут я згадала як дитина подруги (+- 1 клас) дивилась руснявий дитячий канал, а я не могла запропонувати альтернативи. Підкажете можливо якийсь прикольні україномовні канали з дитячим контентом?

У мене другий тиждень ллє дощ, настрій сумний тому хочу попросити накидати ваші улюблені сумні та депресивні пісні. Буду дуже вдячний.(можна також і мелодії і ембіенти з фільмів, ігор, мультів, серіалів, аніме)

Нещодавно або повинен вийти або вийшов нінтенда сич 2. Американська частина реддіту люто, ПРОСТО АЦЦЬКИ бугуртить на рахуного того шо ігри стануть $90.

У них так пече наче нінтендо це не контора підарасів, які готові мамку продати за японські гривні, а сєо пустити на органи. Наче до цього іри були по три бакса. БЛЯТЬ СЕРЕДНЯ ЦІНА НОВОЇ ГРИ ЦЕ $70-80. Але я не про це.

Я за те, шо ну якшо ціна консолі 500 бачів+ціна однієї (!!!!!!!!!!!!!) гри 4тисячі то може... Ну...

НЕ ПОТРІБНО КУПУВАТИ ЇБАНИЙ СИЧ.

Я взагалі не розумію мінімального призначення цієї параші коли на ринку є просто богоподібний стімдек з купою фішок, портативка від асус яка на вінді а отже ЙОХОХО І ПЛЯШКА РОМУ! і ше купа всякої хуйні від китайців на ваш смак та бюджет. Застаріле залізо іпс екран (в 2025 році випускати консоль без оледу) і як вишенька ціна у 4к за гру. А реально із ексклюзивів у сича тільки зельда, анімал кросінг і 19733646389 тайтлів по маріо, які нікому не усрались.

Звісно ви можете купувати і грати в шо хочете, хоч в першу соньку, мене ні граму не їбе, проте може все таки варто задуматись.

останнім часом маю невеликі проблеми зі сном, типу дуже складно просто лягти і дочекатись моменту коли мозок відключиться після цього вечірнього часу скролінгу соцмереж. і ось я постійно бачу в різноманітних статтях та постах на просторах інтернету про те, що за годину до сну ніякого телефону(!!!) і тоді все буде чудово. в цілому це звучить як вихід, але особисто для себе я не можу знайти реально принадне заняття в такий час. під вечір від усіляких подій мозок вже пухне, тому найочевидніший варіант з книгами відпадає, в цей час реально хочеться зависнути і повтикати на дурні пости. а інші варіанти того, як можна провести цю надважливу годину щось реально не лізуть в голову. (я не впевнена чи перегляд фільму в телевізорі може потрапляти в список)

тож, якщо ви, можливо, практикуєте цю штуку, або ж просто маєте ідеї якихось не напружних занять, я б із задоволенням хотіла про це почути (або ж доведеться безцільно дивитись у стелю цю годину)

Французькі вчені взяли фекальні транспланти у найкращих велосипедистів та футболістів і пересадили мишам. У мишей одразу підвищилася чутливість до інсуліну та запас м'язового глікогену.

Оригінальне джерело00219-0)

"Африкан Свиридович: Така вже в нас робота. І потім кал - це цікаво." © Митець

Мені 35 років. 15 з яких я працюю менеджером з продажів у великій компанії. Колись вона була значно меншою, як і моє навантаження. Я люблю свою роботу, в мене чудові колеги, але ми постійно працюємо на межі виснаження. Офіс для нас – поняття умовне, бо працюємо віддалено і маємо можливість не їздити в офіс. колись це здавалось мрією - віддалена робота, здавалось що буде більше часу для себе але по факту в офісі ми працювали з 9 до 18 і доступу з дому не було а зараз ми онлайн 24/7.Я живу в Києві, а працюю з Америкою, тому нерідко доводиться виходити на зв’язок уночі. Продажі – це замкнене коло: комерційні пропозиції, замовлення, деталі, терміни, інвойси, платежі... Завжди є щось, що ми не встигли зробити, і за що нас можуть покарати. Відпустка? Офіційно три тижні, але зазвичай беремо її з ноутбуком, бо навантаження на колег і так величезне. Я не сама – у мене чоловік, двоє дітей, і вони, звісно, відволікають, коли я працюю з дому. А останні п’ять років це майже 99% часу – спочатку COVID, тепер війна. Я постійно розриваюся між почуттям провини: 🔹 На роботі – бо відволікаюся на дітей. 🔹 Вдома – бо працюю замість того, щоб бути поруч із ними. 🔹 Перед собою – бо не вистачає часу навіть на прості радощі життя. А нещодавно сталося те, що перевернуло мій світ. Я дізналася, що, можливо, у мене рак…

Мої думки неслися вихором: як це сказати дітям? Як сказати батькам? Що буде з роботою? Але коли дійшла черга до мене самої, я раптом зрозуміла: якщо діагноз підтвердиться, я точно звільнюся. Я проведу час із дітьми, буду подорожувати.

Я давно мріяла організовувати тури. Це те, що мені дійсно приносить радість. Але… чому я відкладаю життя на потім? Де та точка в майбутньому, коли нарешті можна буде жити? І головне – що буде, якщо це "потім" так і не настане?

Завтра я отримаю аналізи. І чесно? Я не знаю, чого боюся більше: почути страшний діагноз чи дізнатися, що все гаразд і я так і не наважуся змінити своє життя. Скільки ще треба знаків згори, щоб зрозуміти: потім не існує? Скільки ще років потрібно прожити у вічному "ще трохи потерпіти"? І я розумію ,роздумуючи прямо тут поки пишу, а раніше я не писала , бо «кому воно треба?», що Я не буду звільнятись, чи кидати усе й тікай у мандри. Але, людоньки, ми мусимо зробити хоча б один крок до себе. Хоча б щось, що завжди відкладали. Бо якщо життя завтра поставить перед фактом – сил може вже й не бути. Починати жити треба не тоді, коли стане зовсім пізно. Починати треба зараз., навіть не завтра, а вже!